2 Коринтян 1 - Переклад. Ю. Попченка.

¹ Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і брат Тимофій — церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахаї:

² благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!

³ Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи,

⁴ Який утішає нас в усій нашій скорботі, щоб і ми могли втішати тих, що в усякій скорботі, тією втіхою, якою Бог утішає нас самих.

⁵ Бо як примножуються в нас страждання Христа, так через Христа примножується і наша втіха.

⁶ Якщо ж ми зазнаємо скорбот, то це ради вашої втіхи й спасіння, що діє у перенесенні тих само страждань, якими й ми страждаємо; якщо утішаємося, то це ради вашої втіхи й спасіння.

⁷ І наша надія щодо вас тверда, знаючи, що як ви є учасниками страждань, так будете й учасниками втіхи.

⁸ Бо ми не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яка сталася з нами в Асії, що ми були надзвичайно обтяжені понад силу, так що й втратили надію залишитися в живих,

⁹ а самі в собі мали смертний вирок, щоб надіятися не на себе, а на Бога, що воскрешає мертвих,

¹⁰ Який врятував нас від такої близької смерті і рятує, на Якого надіємося, що і ще врятує,

¹¹ при допомозі і вашої молитви за нас, щоб за дароване нам завдяки багатьом від багатьох людей піднеслася подяка за нас.

¹² Бо наша похвальба в цьому: у свідченні нашої совісті, що ми в простоті й Божій щирості, не за плотською мудрістю, а за благодаттю Божою, жили у світі, а особливо у вас.

¹³ Бо ми пишемо вам ніщо інше, як те, що ви читаєте чи розумієте; сподіваюся, що й до кінця зрозумієте,

¹⁴ як ви частково й зрозуміли нас, що ми є вашою похвальбою, як і ви нашою, в день Господа

¹⁵ І з цією впевненістю я хотів спочатку прийти до вас, щоб ви вдруге мали користь,

¹⁶ через вас пройти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас і бути вирядженим вами в Іудею.

¹⁷ Задумуючи це, хіба я легковажно вчинив? Чи те, що задумую, я задумую по плоті, так що в мене то «так, так», то «ні, ні»?

¹⁸ Вірний Бог: наше слово до вас не було то «так», то «ні».

¹⁹ Бо Син Божий Ісус Христос, проповіданий у вас нами — мною, Силуаном і Тимофієм, — не був то «так», то «ні», але в Ньому було тільки «так».

²⁰ Бо всі обітниці Божі в Ньому «так» і в Ньому «амінь» на славу Богу через нас.

²¹ А утверджує нас з вами у Христі і помазав нас Бог,

²² Який і відзначив нас печаттю і дав у наші серця завдаток Духа.

²³ Закликаю Бога у свідки проти своєї душі, що, щадячи вас, я ще не прийшов у Коринф.

²⁴ Не кажу, що ми пануємо над вашою вірою, але ми співпрацівники ради вашої радості, бо вірою ви стоїте.