15 Сійӧ лоӧ гажӧдысьӧн да вердысьӧн тэнад пӧрысь кадӧ, ӧд тэнӧ радейтысь моньыд чужтіс сійӧс! Тэнад моньыд сизим пи дорысь на бурджык».
Сэні ме верда тіянӧс, и аслад котырыдкӧд тэ он пӧр корысьӧ. Ӧд тшыг кад кыссяс вит во чӧж на”.
Ӧсип могмӧдіс няньӧн ассьыс батьсӧ, вокъяссӧ да налысь котыръяссӧ. Быд котырлы няньсӧ сетіс челядь лыд серти.
Гӧль мортыд кевмӧ-корӧ, озырыд чорыда вочавидзӧ.
Тіян пӧрысь кадӧдз Ме лоа Сійӧ жӧ, тіян дзормытӧдзныд Ме новлӧдла тіянӧс. Ме вӧчи тіянӧс, и нуа тіянӧс, новлӧдла да видза тіянӧс.
Ноеминь босьтіс пузчужӧм кагаӧс ки вылас. Сійӧ кутіс тӧждысьны кага вӧсна.
но Элкан верӧсыс бурӧдліс сійӧс: «Анна, мыйла тэ бӧрдан? Мыйла он сёй? Мыйысь шогсьӧ тэнад сьӧлӧмыд? Ме ӧмӧй тэныд абу бурджык дас пи дорысь?»
Кодъяс вӧліны коркӧ пӧт кынӧмаӧсь, ӧні найӧ медасьӧны уджавны. Кодъяс водзынсӧ тшыгъялісны, ӧні найӧ шойччӧны. Сьӧктыны вермытӧм сизимӧс чужтӧ, а уна челядя нярмунӧ.