14 Ӧд Тэ мездін менӧ кулӧмысь, [чышкин менсьым синваӧс,] видзин менсьым кокӧс крукасьӧмысь. Ме ветла Енлӧн чужӧмбан водзын олӧмыслӧн югыдас.
Менам ёртъясӧй зывӧктӧны менӧ, муса йӧзӧй бергӧдчисны меысь.
Крамӧ мунігӧн сьылӧм. Тэлань кыпӧда синмӧс, енэжъясын Олысьӧй.
Ме шуа менӧ дорйысь Енлы: «Мыйла Тэ вунӧдін менӧ? Мыйла меным лоӧ шогсьыны мустӧмтысьяслӧн дзескӧдӧмысь?»
Ме матыстча Тэнад висьпуктанін дорӧ, матыстча Тэ дінӧ, Енмӧй. Тэ сетан меным нимкодьлун да гажлун, гуслиӧн ворсӧмӧн ме кута ошкыны Тэнӧ, менам Енмӧй.
Найӧ чукӧртчасны да шуасны ӧта-мӧдныслы: «Локтӧй, каямӧй Господьлӧн керӧс вылӧ, Яков Енлӧн крамӧ! Господь индас миянлы Ассьыс туйсӧ, медым ми ветлім Сылӧн туйясӧд». Сионсянь воас Индӧдыс, Ерусалимсянь – Господьлӧн кывйыс.
Менам войтырӧй чукӧртчӧ тэ дінӧ, пуксьӧ тэ водзӧ да кывзӧ тэнсьыд кывъястӧ, но на серти оз ов. Найӧ мичаа сёрнитӧны, но сьӧлӧмпытшса кӧсйӧмныс – ылӧдлӧмӧн озырмӧдчыны.