10 Нӧшта этшаник кад, и лёк вӧчысь оз ло. Видзӧдлан сылӧн оланін вылӧ, а сійӧ куш.
Налӧн вожъяс вылӧ поздысьӧны лэбачьяс, сэтчӧ поздысьӧны аистъяс.
Господь лоӧ сайӧдчанінӧн дзескӧдӧмалы, дзебсянінӧн – шог дырйи.
Яковсянь чужысьяс, локтӧй, кутам овны Господьлӧн югыдас!
Сійӧ дорйис гӧльясӧс да коньӧръясӧс, та вӧсна сылы вӧлі бур. Тадзи вӧчысь тӧдӧ Менӧ, – висьталӧ Господь. –
Ме сета налы сэтшӧм сьӧлӧм, мый найӧ тӧдмаласны Менӧ, тӧдмаласны, мый Ме – Господь. Найӧ лоӧны Менам войтырӧн, а Ме – налӧн Енмӧн, ӧд найӧ бергӧдчасны Ме дінӧ став сьӧлӧмсяньныс.
Ылісянь Господь петкӧдчис меным да шуис: – Ме радейта тэнӧ, Израиль, помтӧм муслунӧн, та вӧсна Ме петкӧдла тэныд Ассьым буралӧмӧс.
Помтӧм олӧмыс – тайӧ тӧдны Тэнӧ, ӧти збыль Енмӧс, да Тэӧн мӧдӧдӧм Исус Кристосӧс.
Сэки некод оз кут велӧдны матыссасӧ, вокыс оз понды велӧдны воксӧ, оз шу: «Тӧдмав Господьӧс!» Ӧд ставныс, ичӧтсянь ыджыдӧдз, кутасны тӧдны Менӧ.
Эскӧм вӧсна Енлӧн выныс видзӧ тіянӧс мездмӧм вылӧ, и тайӧ мездмӧмыс воссяс бӧръя кадас.