14 Ме ачымӧс ог видз, ме дась аслам олӧмӧн пудъясьны.
Скӧралӧмнад тэ, Иов, асьтӧ йиран-косявлан! Чайтан, мый тэ вӧсна муыс кушмас, изкырта вешъяс места вывсьыс?
Вежӧртӧм морт кисӧ сюркнялӧмӧн пукалӧ, ачыс асьсӧ бырӧдӧ.
Тэнӧ нартитысьясӧс Ме пӧткӧда налӧн жӧ вир-яйнас, найӧ пондасны юны ассьыныс вирсӧ да коддзасны, кыдзи коддзӧны выль винаысь. Сэки ставныс тӧдмаласны, мый Ме – Господь, тэнӧ Мездысь, Яковлӧн вына Ен.
Найӧ куралӧны веськыдвылысь, но кольӧны тшыгйӧн, сёйӧны шуйгавылысь, но оз пӧтны. Быдӧн йирӧ ассьыс матыссасӧ:
Кор ме гӧгӧрвои, мый отсӧгыс тіянсянь оз ло, ме петі аммонсаяслы паныд да дась вӧлі пуктыны юрӧс. Господь сетіс найӧс менам киӧ. А ӧні ті мыйла петінныд тышӧ меным паныд?»
Филистимсакӧд вермасигӧн сійӧ вермис воштыны ассьыс олӧмсӧ, но Господь сетіс ыджыд вермӧм став Израильлы. Тэ ачыд аддзылін тайӧс да нимкодясин. Мыйла тэныд мыж вӧчны, мыжтӧм мортлысь вир кисьтны? Мыйла помкатӧг вины Давидӧс?»
Ань матыстчис Саул дінӧ да аддзис, мый сійӧ ёна повзьӧма. Сэсся шуис: «Ме, тэнад кесйӧг, кывзыси тэнсьыд. Ассьым олӧмӧс верми воштыны, но ме вӧчи, мый тэ тшӧктін.