12 Весьӧпӧрӧй таысь, енэжъяс, ёна дзӧрӧй-тіралӧй, – висьталӧ Господь. –
Кывзы, енэжыс, кывзы, муыс! Господь тадзи висьталӧ: – Ме быдті челядьӧс, но найӧ кыпӧдчисны Меным паныд.
Чуймалӧй-шензьӧй, синтӧммӧй, энӧ аддзӧй! Ті кодаланныд, но онӧ вина понда, довъяланныд, но онӧ сур понда.
Та вӧсна Господь тадзи висьталӧ: – Израиль ныв вӧчӧ зывӧксьыс-зывӧк уджъяс. Юалӧй войтыръяслысь, кывліс-ӧ кодкӧ сылӧн кодь уджъяс йылысь.
– Иуда му да сэні олысьяс, кывзӧй Господьлысь кывсӧ!
– Ме видзӧдлі му вылас, а сійӧ вӧлі мыгӧртӧм да куш. Видзӧдлі енэжас, а сэні югыдыс эз вӧв.
Кывзы, муыс! Ме ыста тайӧ войтырыслы шог. Тайӧ шогыс – налӧн лёк мӧвпъяслӧн вотӧсыс, ӧд Менсьым кывъясӧс найӧ эз кывзыны, Менсьым Индӧдӧс найӧ ӧтдортісны.
Кывзӧй, керӧсъяс, Господьлысь мыжалӧмсӧ! Кывзӧй, муыслӧн вешйывтӧм подувъяс! Ӧд Господь мыжалӧ Ассьыс войтырсӧ, корӧ Израильӧс ёрд водзӧ.
Луншӧр кадӧ пемдіс став му пасьталаыс, пемыдыс сулаліс куим часӧдз.
– Кывзы, енэжыс, мый ме висьтала, кывзы, муыс, менсьым кывъясӧс.