34 Но кор йӧзыс тӧдмалісны, мый сійӧ иудей, ӧти вомӧн горӧдісны: «Ефесса Артемида – медыджыдыс!» Тадзи кык час чӧж горзісны.
Найӧ босьтісны ӧшкӧс да начкисны сійӧс. Сэсся асывсяньыс луншӧрӧдзыс найӧ горзісны: «Ваал! Кыв миянӧс!» Найӧ весиг чеччалісны висьпуктанін гӧгӧр, но некод эз вочавидз.
Кевмысиганыд ентӧдтӧмъяс моз энӧ шуалӧй ковтӧмсӧ. Найӧ чайтӧны, мый уна кыв шуӧмнысла Енмыс кылас найӧс.
Вайӧдісны юралысьяс дінӧ да пондісны мыжавны: «Тайӧ иудей йӧзыс шызьӧдӧны карнымӧс,
Димитрий нима морт вӧчаліс эзысьысь Артемида крам кодь ичӧтик вӧчӧмторъяс да аслас уджалысьяслы бура мынтысис.
Ті асьныд аддзанныд да кыланныд, мый вӧчӧ тайӧ Павелыс. Сійӧ висьтавлӧ, киӧн вӧчӧмторъясыд пӧ абу енъяс, и уна йӧзӧс нин эскӧдіс Ефесын да став Асияын.
Тайӧс кылӧм бӧрын чукӧртчысьяс тырисны скӧрлунӧн да пондісны горзыны: «Ефесса Артемида – медыджыдыс!»
Сэні вӧліны тшӧтш иудейяс. Найӧ мырдӧн тшӧктісны Ӧльӧксандрлы петны йӧз водзӧ. Ӧльӧксандр сетіс кинас пас, мед ланьтасны, да кӧсйис нин сёрнитны.
Йӧзсӧ ӧлӧдӧм бӧрын карса кывкутысь шыасис: «Ефесса войтыр! Ставныс тӧдӧны, мый Ефес карным видзӧ-дӧзьӧритӧ ыджыд Артемида енлысь крамсӧ да енэжсянь усьӧм сылысь изсерпассӧ.
Тэ висьталан: «Гусясьны оз позь», ачыд гусясян. Шуан: «Гозъякост олӧм эн пежав», ачыд пежалан. Идолъясӧс мустӧмтан, ачыд налысь юрбитанінсӧ куштан.
Сэсся найӧ копыртчылісны зверлы да шуалісны: – Кодӧс позьӧ ӧткодявны тайӧ зверыскӧд? Коді вермас тышкасьны сыкӧд?